Валюта Азії | Історія світових валют

Алжирський динар

Алжирський динар دينار جزائري
Держава(и):	Алжир
Банкноти:	1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500 динарів
Монети:	1/4, 1/2, 1, 2, 5, 10, 20, 50 и 100 динарів
Літерний код:	DZD
Цифровий код:	12
Валютний курс (18.02.2010)
€1	= 99,40541 DZD
1	= 73,18596 DZD
UAH1	= 9,04149 DZD
Інша інформація
Центральний банк:	Національний банк Алжиру
Веб-сайт:	[1]

Алжи́рський дина́р — національна валюта Алжиру, складає 100 сантимів. Як національну валюту алжирський динар введено в обіг в 1964 році, саме ця валюта замінила алжирський франк. На данний час в обігу є банкноти номіналом в 10, 20, 100, 200, 500, 1000 динарів і монети номіналом 1/4, 1/2, 1, 2, 5, 10, 20, 50 и 100 динарів.

Алжирський динар має статус єдиного законного платіжного засобу на території країни.

Історія

Етимологічні корені слова «динар», яким називають грошові одиниці багатьох арабських країн та колишніх частин Отаманської імперії, беруть свій початок з денарію, колишньої валюти Римської Імперії. Динарами з відповідними прикметниками іменують валюти Алжиру, Бахрейну, Іраку, Иорданії, Кувейту, Лівії, Сербії та інших країн.

Єгипетський фунт

Єгипетський фунт

Єгипетський фунт на сьогоднішній момент є не що інше, як валюта Єгипту. Злата Вежа Єгипетський фунт має міжнародне позначення EGP. Один єгипетський фунт прирівнюється до 100 піастрам. У готівково-грошовому обігу єгипетська валюта бере участь у вигляді банкнот номіналом в 1 єгипетський фунт, 5 єгипетських фунтів, 10 єгипетських фунтів, 20 єгипетських фунтів, 50 єгипетських фунтів і 100 єгипетських фунтів, 10, 25 і 50 піастрів, а також монет по 5, 10, 20 і 25 піастрів. Курс єгипетського фунта по відношенню до долара США варіюється від 4,5 до 6 фунтів. Єгипетські банки працюють зазвичай з 10.00 до 14.00 і з 18.00 до 21.00, вихідні — п’ятниця і субота. Національний єгипетський банк працює з 10.00 до 14.00 і з 18.00 до 21.00 крім п’ятниці і суботи. Банк Міср працює з 8.30 до 14.00 та з 15.00 до 21.00 без вихідних. У кожному великому готелі зазвичай є своє відділення єгипетського банку. Повсюдно приймають до оплати долари США, але розцінки в них вище і здачу ніхто не дає. Міняти гроші краще в єгипетському банку або в аеропорту, де курс єгипетського фунта більш привабливий для туристів. Єгипетські обмінні пункти готелів працюють нерегулярно, і в них великі комісійні.
Валюти Миру. Світові валюти — валюти різних країн. Єгипет.
Кредитні карти і дорожні чеки широко використовуються у великих туристичних центрах, єгипетських банкоматів багато і вони досить поширені у всіх торгових точках. Чайові за дрібні послуги, в межах одного фунта, прийнято давати службовцеві готелю та аеропорту, який підносить багаж, відкриває двері машини. У ресторанах офіціантові зазвичай залишають здачу в розмірі від одного до п’яти єгипетських фунтів. Головна складність у поводженні з єгипетськими фунтами — це відрізнити купюри різного достоїнства один від одного. Всі купюри одного розміру, брудні і пом’яті.

Монгольський тугрик

Монгольський тугрик

Досить довго в якості оплати в Монголії використовувалися карбовані монети. Виготовляли їх із срібла та золота, але скоро запасів благородним металів стало мало, тому з’явилися бронзові та мідні тугрики. Крім того, використовувалися монети інших країн (дуже довго активно користувалися монетами Росії та Китаю). Незабаром уряд зрозумів необхідність використання єдиної системи, тому на території Монголії стали повсюдно користуватися Китайськими юанями.

Але чужа фінансова система не надто сприяла розвитку економіки країни, тому з’явилася необхідність створення власної недорогий щодо видання валюти. Банкноти монгольських тугриків вельми стандартні: на лицьовій стороні розміщено портрет політичного діяча, а на зворотному — пам’ятки країни. Значним мінусом є використання неяскравих кольорів практично однакових на всіх купюрах. Це робить використання банкнот не таким зручним для людей похилого віку та з вадами зору. Крім того, на банкнотах практично відсутні елементи захисту, хоча проблем з фальшивими купюрами в країні практично не виникає.

Грузинський ларі

Грузинський ларі

Після того, як на території Грузії виникла необхідність змінити монети на інший вид валюти через неможливість подальшого використання в таких кількостях дорогоцінного металу, країна кілька разів бралася за настільки важливу справу. Досить довго в Грузії використовували рубль Радянського Союзу, а після його розпаду у 1991 році знову довелося розробляти нову грошову систему.

Виявилося, що зробити це не так просто, тому національна валюта ларі і розмінна дрібниця Тетра з’явилися тільки в 1995 році. Незважаючи на настільки довгу роботу зі створення нових банкнот, розробники не багато уваги приділили системі безпеки грошей, тому через появу фальшивок банкноти доводилося багато разів модифіковані та перевидавати. Зрештою, зараз уряд домігся того, що купюри стали досить надійними і побоюватися фальшивомонетників більше не доводиться. Щодо оформлення банкнот варто відзначити, що воно досить традиційно, тільки на лицьовій стороні зображені не політичні діячі, а залишили слід в історії представники народу — літератор Шота Руставелі, академік Іван Джавахішвілі, громадський діяч Акакій Церетелі, цариця Тамара і інші..

Історія тайського бата

Історія Тайських грошей.

Валюта Таїланду — Гроші Таїланду і їх коротка історія

Гроші в Таїланді старомодні, не пластикові, як у сусідній Малайзії. Також мають обіг монети, номіналами 1, 2, 5, і 10 бат, причому 10 — біметалічна. Усі без винятку гроші обвішані Портете короля, чому ставлення до купюр і монет у тайців трепетне, чого не скажеш власне про гроші як про концепцію.

Історія тайського бата

Назва «бат» виникло від міри срібла, щось близько 15 грам. Протягом історії тайський бат штормило, як рибальський човен ввечері в грудні на Самуї. Після того як срібло втратило свою цінність, бат прив’язали до золота і фунта стерлінгів — тоді Таїланд сильно дружив з Британією і багато чого від неї перейняв, якщо не сказати нахапався. Потім було ось що: в силу тайського менталітету (ох, це окрема історія) вони склали таку логічний ланцюжок: Франція впала, а тут у неї навалом земель, дай-но я откушу шматочок, під шумок авось і зійде. Для цього вони подружилися з Гітлером, точніше, з лідером регіону Японією, і вступили в нацистський блок, в результаті чого бат був прив’язаний до японської ієни. Вони не врахували, що проти них 62 держави, а за них всього дев’ять, і тому ще пізніше, в п’ятдесятих роках, коли американці пояснили, що долар краще — бат довелося перепрівязать до долара, причому фіксовано. Після чого курс тайського бата багато разів переглядався, поки в 84 році не вирішили зробити його 25 за долар для зручності рахунку і ще тому, що економіка Таїланду в кінці вісімдесятих і початку дев’яностих цвіла.

Валюта Таїланду і криза

У 98 році під час азіатської кризи (яка почалася в Таїланді) долар став коштувати 56 бат, причому до кризи американці дістали з Таїланду півмільярда дол, а після кризи IMF закачав у Таїланд 20 млрд дол Від кризи Таїланд оправлятися довго, ще в 2004 за долар давали 40 бат.

Зараз курс бата становить приблизно 33 бата за долар, або для рівного рахунку 100 бат за 3 дол
Тобто 1 мільйон бат ~ 30 тисяч дол

Тайські гроші

Зараз в Таїланді в зверненні існують монети від 1 сатангам до 10 бат і купюри від 10 бат до 1000 бат.

Японська ієна

Японська ієна

Ієна ([ієна]; яп.проізносітся «Ен») — грошова одиниця Японії, одна з основних резервних валют світу після долара США та євро. Міжнародний код: JPY. Латинську символ — ¥, в Японії на цінниках використовується ієрогліф. Ієна ([ієна]; яп. Вимовляється «Ен») — грошова одиниця Японії, одна з основних резервних валют світу після долара США та євро. Міжнародний код: JPY. Латинську символ — ¥

Ієна ([ієна]; яп. Вимовляється «Ен») — грошова одиниця Японії, одна з основних резервних валют світу після долара США та євро. Міжнародний код: JPY. Латинську символ — ¥, в Японії на цінниках використовується ієрогліф. Ієна ([ієна]; яп. Вимовляється «Ен») — грошова одиниця Японії, одна з основних резервних валют світу після долара США та євро. Міжнародний код: JPY. Латинську символ — ¥, в Японії на цінниках використовується ієрогліф. Зараз у вільному обігу присутні монети номіналами:
1 ієна
5 ієн
10 ієн
50 ієн
100 ієн
500 ієн

і банкноти номіналами:
1000 ієн
2000 ієн
5000 ієн
10 000 ієн.

Історія

Ієна була введена в 1871, незабаром після Реставрації Мейдзі, як заміна складної грошовій системі періоду Едо, в рамках якої паралельно існували золоті, срібні, мідні і паперові грошові знаки, причому як центрального уряду, так і 244 окремих князівських володінь. Були також введені дробові одиниці: сен (яп. 銭) = 1 / 100 єни, рін (яп. 厘) = 1 / 1000 єни. Сен і рін були вилучені з обігу в 1954, однак поняття «сен» до цих пір використовується у фінансовому світі. Нова валюта мала золотий стандарт: 1 ієна = 1,5 г золота. Згодом Японія не раз скасовувала і знову вводила золотий стандарт в залежності від економічної ситуації.

Свою нову назву — «єна» — японська валюта отримала від форми «Ен» (по-японськи означає «круглий»), оскільки колишні монети мали овальну, прямокутну, а то і вельми невизначену форму золотого або срібного злитка. Ієна має також старовинне, «шанобливе» ієрогліфічне зображення — 圆.

Статус міжнародно визнаної валюти ієна отримала 11 травня 1953 року, коли Міжнародний валютний фонд затвердив її паритет в 2,5 міліграма золота. З 1949 по 1971 рік курс ієни був прив’язаний до долара і становив 360 ієн за одиницю валюти США. У ході цілої серії послідовних ревальвацій по відношенню до долара США та іншим основним зарубіжним валют «вага» ієни значно виріс.

У 2000 році в ознаменування 8-го Економічного Саміту на Окінаві і нового тисячоліття була введена в обіг серія Е. У цій серії були банкноти одного номіналу 2000 ієн (вперше в історії грошового обігу в Японії). На цих банкнотах вперше в якості захисного ознаки використано сузір’я Евріона. На додаток до номіналу в 2000 ієн в 2004 році були введені в обіг купюри нового зразка номіналом 10 000, 5000 і 1000 ієн (серія F), які замінили аналогічні банкноти серії D. Вони виготовлені із застосуванням найсучасніших технологій, випробуваних на серії E.

Китайський юань

Китайський юань

Юань (кит., формальна запис трад. Кит., Піньінь yuán) — грошова одиниця Китаю. У китайській мові юанем називають базову одиницю будь-якої валюти, наприклад, долар США — це мей юань. Але в міжнародному контексті це слово позначає юань КНР — або, рідше, одну з інших валют кітайскоязичних держав (регіонів) — тайваньський долар, гонконгський долар і патака Макао. Юань КНР — базова одиниця китайської грошової системи женьміньбі (кит., «народні гроші» — в латинському написанні Renminbi (RMB)). Міжнародне позначення валюти по ISO 4217 — CNY. Один юань ділиться на 10 цзяо, які, у свою чергу, діляться на 10 феней. Наприклад, сума в 3,14 юаня вимовляється як 3 юаня 1 цзяо 4 Феня. Слова цзяо і фень також позначають десяткові приставки 10-1 і 10-2 відповідно. У розмовній мові при позначенні ціни замість слова «юань» також уживається Куай, а замість «цзяо» — мао.

Юань (кит., формальна запис трад. Кит., Піньінь yuan) — грошова одиниця Китаю.

У китайській мові юанем називають базову одиницю будь-якої валюти, наприклад, долар США — це мей юань. Але в міжнародному контексті це слово позначає юань КНР — або, рідше, одну з інших валют кітайскоязичних держав (регіонів) — тайваньський долар, гонконгський долар і патака Макао.

Юань КНР — базова одиниця китайської грошової системи женьміньбі (кит., «народні гроші» — в латинському написанні Renminbi (RMB)). Міжнародне позначення валюти по ISO 4217 — CNY.

Один юань ділиться на 10 цзяо, які, у свою чергу, діляться на 10 феней. Наприклад, сума в 3,14 юаня вимовляється як 3 юаня 1 цзяо 4 Феня. Слова цзяо і фень також позначають десяткові приставки 10-1 і 10-2 відповідно.

У розмовній мові при позначенні ціни замість слова «юань» також уживається Куай, а замість «цзяо» — мао.

Етимологія

Юань буквально означає «круглий об’єкт» або «кругла монета». Так називалися круглі срібні монети династії Цін.

Так само, як і для позначення чисел, існують дві форми символу юаня — звичайна запис і складніша формальна запис, що використовується у фінансових документах для запобігання підробкам і помилок. Останнім часом в КНР також використовується символ Ұ (Y з однією горизонтальною рискою), часто замінюється при друку цінників більш поширеним в комп’ютерних шрифтах символом ¥ (Y з двома горизонтальними рисами, як японська єна).

Назви валют Японії (ієна, en) та Кореї (вона, won) походять від слова юань і раніше використовували той же символ. У Японії він спростився, а в Кореї (як в КНДР, так і в Південній Кореї) в даний час повсюдно використовується запис за допомогою хангиль

Історична довідка

До початку XX століття основною грошовою одиницею в Китаї був срібний лян (таель, англ. Tael), рівний 10 мао і 100 финям. Для більш великих платежів існували також срібні злитки-ямби (yuanbao) вагою до 50 лян. У сільській місцевості ходіння мали стародавні мідні монети — цяні, або кеші. Широке розповсюдження мали банкноти і монети різних іноземних держав.

Юані почали випускатися у вигляді срібних монет в 1835 році. Проте лян продовжував знаходитися в обігу як грошової одиниці. У лянах обчислювалися митні збори (до 1930 року) і податки (до 1933 року).

6 квітня 1933 був виданий закон про уніфікацію грошової системи, але фактично він не привів до встановлення єдиної валюти. Як і раніше широке розповсюдження мали гроші різних іноземних держав і місцеві гроші — маньчжурські юані (гобі) (випускалися з 1932 по 1945 р) в Північно-Східному Китаї, Санг в Тибеті, сіньцзянська юані і юані Внутрішньої Монголії відповідно в Синьцзяні і Внутрішньої Монголії, місцеві паперові гроші у ряді інших провінцій. У Центральному і Східному Китаї з 1938 по 1943 рік в обігу знаходилися японські військові ієни.

До 1935 року в Китаї фактично діяв срібний стандарт. Курс китайської валюти коливався залежно від світової ціни срібла. З 15 жовтня 1934 року курс юаня відійшов від вартості срібла на світовому ринку в зв’язку з встановленням мита на срібло, що вивозиться з Китаю.

У 1935 була проведена грошова реформа, срібні юані були вилучені з обігу і замінені паперовими — «Фабі». Було оголошено про відмову від срібного стандарту і перехід до валюти на базі золота, але без фіксованого золотого змісту юаня. Надмірна паперово-грошова емісія привела до інфляції юаня. Якщо в 1935 році курс юаня до долара США складав 3,36 юаня за 1 долар, то в серпні 1946 року — 3350 юанів за долар.

Народні гроші

За грошову реформу 1948 золотий зміст юаня було встановлено в 0,22217 г чистого золота і випущені нові паперові гроші — «золоті юані», на які обмінювалися «Фабі» (3 млн. Фабі на 1 «золотий юань»). Офіційний курс до долара США був встановлений в 4 «золотих юаня» за долар, однак вже 12 грудня 1948 він був девальвований до двадцяти за долар.

У міру возз’єднання районів, звільнених комуністичною Народно-визвольною армією Китаю, відбувалося злиття місцевих банків. 1 грудня 1948 був створений Народний банк Китаю. З обігу вилучалися всі місцеві гроші, випущені в різних звільнених районах, і замінювалися банкнотами Народного банку Китаю — женьміньбі (юань).

У Маньчжурії радянські збройні сили використовували надруковані в СРСР банкноти в 1, 5, 10, 100 юанів, емісія яких вироблялася до травня 1946

На ще не звільнено НВАК території Китаю гоминьдановское уряд в 1949 р. випустило «срібний юань», рівний 500 млн. «золотих юанів».

Після утворення КНР грошовий обіг було поставлено під суворий контроль держави на всій території країни. Для кожного району встановлювався обмінний курс місцевих грошей на юані з урахуванням їх купівельної спроможності і соціального положення їх утримувачів. Обмін в основному завершився до початку 1952 (у Тибеті — в 1959).

З 1 березня по 30 квітня 1955 проводився обмін старих грошей на нові за курсом 10000:1.

У червні 1969 було офіційно оголошено латинське найменування китайських грошей — «женьміньбі» (Renminbi — «народні гроші»), одиницею яких є юань.

До 1974 курс юаня до іноземних валют встановлювався переважно через фунт стерлінгів, а також гонконзький долар. З серпня 1974 була введена щоденне котирування юаня до долара США і інших валют на базі валютного кошика.

Курс і купівельна спроможність

З 1994 китайські власті законсервували курс юаня на рівні $ 1 / 8, 27 юаня. Останнім часом, проте, Китай знаходився під наростаючим тиском з боку країн ЄС, Японії і особливо США, які наполягали на лібералізації курсу юаня. На їхню думку, курс юаня занижений і в результаті китайські товари отримують додаткову конкурентну перевагу. Негативне сальдо США в торгівлі з Китаєм склало $ 162 млрд. у 2004, а в I кварталі 2005 збільшилося ще на 40% по відношенню до аналогічного торішнього періоду.

21 липня 2005 Китай відмовився від прив’язки юаня до долара і підняв курс національної валюти на 2%. Курс юаня тепер визначатиметься виходячи з його відношення до кошика з кількох валют.

На думку китайських експертів, прив’язка до корзини валют зробить курс юаня більш чутливим до світової економічної кон’юнктури, але при цьому не створить загрози стійкості фінансової системи країни. До липня 2008 курс юаня поступово зміцнився на 21,6% і з цього часу залишається дуже стабільним на рівні 6,82-6,84 юаня за долар [1]. На 4 листопада 2009 курс російської валюти становив 4,29 рублів за 1 юань.

За оцінкою Світового банку, в 2003 році купівельна спроможність юаня складала приблизно $ 1 / 1, 8 юаня.

Іранський Ріал

Іранський Ріал

Ріал (перс. ریال, англ. Rial) — грошова одиниця Персії з 1798 по 1825 рік і Ірану c 1932 року за цей час.

1 ріал дорівнює 100 динарів, але через низький курс ріалу динари практично не використовуються в розрахунках. 1 динар = 5 шахи, 1 пехлеві (монета) = 100 ріалом.

Існують монети вартістю 50, 100, 250 і 500; банкноти номіналом 100, 200, 500, 1000, 2000, 5000, 10000, 20000, 50000 і 100000. Старі монети номіналом 5 і 10 ріял знаходяться в обігу, хоча не випускаються.

До грошової реформи 1932 валютою Ірану був туман. (1 туман = 10 кранів, 1 кран = 1000 динарів.) В даний час більшість цін вказується також у туманах (1 туман дорівнює 10 ріалами).

Історія

Ріал вперше став грошовою одиницею Ірану (у той час Персія) в 1798 році. Вони були введені як монети сумою 1250 динарів або 1 / 8 туман. У 1825 році ріал перестав випускатися. До 1932 року валютою Ірану був іранський туман.

Етапи грошового обігу ріалу

У 1932 році «Банк Меллі Іран» вперше надрукував банкноти номіналом 5, 10, 20, 50, 100 і 500 ріалу. Банкноти номіналом 1000 ріалу був введений в обіг в 1935 році. Потім уряд випустив в 1951 році банкноту номіналом 200 ріалу, а в наступному році банкноти номіналом 5000 і 10 000 ріалу. Центральний Банк Ірану через якийсь час припинив випуск деяких банкнот: так у 1940 році вийшли з обігу банкноти номіналом 5 ріалу, а в 1960 — 10 ріалу. У 1993 Центральний банк оголосив ріал повністю конвертованим. За останні два десятиліття курс ріалу мав тенденцію до постійного зниження

1932-1943

Перший шах династії Пехлеві Реза Пехлеві зображувався на лицьовій стороні всіх випусків грошових знаків Ірану всіх достоїнств, з 1928 (на туманах) по 1943 (на ріалах).

1944 — початок 1979

Другий шах династії Пехлеві Мохаммед Реза Пехлеві, шах з 1941 по 1979 рік, був зображений на лицьовій стороні всіх грошових Ірану всіх випусків, починаючи з випуску 1944 року. Його портрети на грошах спочатку дорослішали, потім старіли разом з ним.

Після Ісламської революції 1979 р.

Після перемоги Ісламської революції аятоли Хомейні в 1979 році зображення шаха Мохаммед Реза Пехлеві, який був зображений на всіх купюрах Ірану, запечатували одним (портрет) або двома (портрет і водяний знак) хрестами, зазвичай червоною фарбою.

«Запечатка» 1979/1980 року

Потім, в 1980 році, зображення іранського шаха Пехлеві на банкнотах було закрито «художнім» химерним чорним малюнком, що повторює його силует.

Це було зроблено, оскільки в Центральному банку Ірану залишалися великі запаси віддрукованих, але не випущених в обіг банкнот зразка 1974 року, на кожній з яких було зображення ненависного нової влади шаха.

Банкноти основного звернення зразка 1992-2010 років

У обігу знаходяться банкноти номіналом 1000, 2000, 5000, 10,000, 20,000, 50,000 і 100,000 ріалів різних років випуску. Банкноти старого зразка 1982-1989 років випуску є платіжним засобом і вилучаються з обігу у міру зносу.

На всіх випусках зображено портрет аятолли Хомейні.

Ізраїльська ліра та ізраїльський шекель

Ізраїльська ліра та ізраїльський шекель

Ізраїльська ліра (також Ізраїльський фунт) (гебр. לירה ישראלית) — офіційна валюта Держави Ізраїль в 1952-1980 роках. Замінила собою палестинський фунт, була замінена ізраїльським шекелем (старим). Ліра (гебр. לירה) на івриті означає «фунт», тому «ізраїльська ліра» і «ізраїльський фунт» — це два різних іноземних найменування однієї і тієї ж грошової одиниці. З моменту утворення Держави Ізраїль в 1948 році і до 1954 року в Ізраїлі не було центрального банку. Його функції виконував Англо-Палестинський Банк єврейського національного агентства, поміняв ім’я на Національний Банк Ізраїлю (гебр. בנק לאומי לישראל) і переніс штаб-квартиру з Лондона до Тель-Авів незабаром після підписання декларації незалежності.

Історія
З моменту утворення Держави Ізраїль в 1948 році і до 1954 року в Ізраїлі не було центрального банку. Його функції виконував Англо-Палестинський Банк єврейського національного агентства, поміняв ім’я на Національний Банк Ізраїлю (гебр. בנק לאומי לישראל) і переніс штаб-квартиру з Лондона до Тель-Авів незабаром після підписання декларації незалежності. У цей час на території Ізраїлю продовжувала ходити монета, що залишилася від часів британського мандату — палестинський фунт або палестинська ліра (гебр. לירה ארץ ישראלית) (дослівно: «ліра землі ізраїльської»), делівшаяся на 1000 Міллем і рівна за вартістю англійському фунту стерлінгів .

У 1952 році Національний Банк Ізраїлю випустив грошову серію, в якій слова євр. לירה ארץ ישראלית («ліра землі ізраїльської») були замінені на євр. לירה ישראלית («ізраїльська ліра»), а назва 1 / 1000 ліри було замінено з «Міллі» (гебр. מיל) на «прута» (гебр. פרוטה), що можна перекласти як «дрібниця, дрібна частина, пенс , ніщо ». Ця серія була в обігу три роки. З 1 січня 1954 на території Ізраїлю було скасовано прив’язка палестинської ліри та ізраїльської ліри до фунта стерлінгів.

1 грудня 1954 був заснований Банк Ізраїлю, і однією з його обов’язків було введення в обіг місцевої валюти та поповнення фонду купюр. У 1955 році увійшла в обіг перша випущена їм грошова серія.

Через скасування прив’язки ізраїльської ліри до фунта стерлінгів, її вартість різко покотилася вниз: з 0,357 ліри за американський долар в 1949 році (коли палестинська ліра ще була прив’язана до фунта стерлінгів) до постійного курсу в 1,8 ліри за американський долар в 1954 році. Ті жителі Ізраїлю, які отримували пенсію або зарплату від уряду Британії, повинні були вибрати після закінчення мандата, в якій валюті будуть виконуватися платежі; ті, хто повірив в ізраїльську валюту, з подивом виявили, що, незважаючи на ті ж цифри, з 1954 — го вони отримують набагато менше своїх товаришів, які вирішили продовжувати отримувати платежі в англійських фунтах.

Через падіння вартості ізраїльської ліри, монети гідністю менше 10 прутот практично вийшли з обігу. Тому 1 січня 1960 замість «прутот» були введені в обіг «агорот», (гебр. אגורות — «агорот» — гроші, в однині євр. אגורה — «агора» — гріш), прирівняні до 1 / 100 ізраїльської ліри. Назва для нової грошової одиниці придумала Академія івриту, на основі виразу «срібний гріш» (гебр. אגורת כסף), що зустрічається в Старому Завіті, у Першій Книзі Царств, 2:36. (У російській сіноідальном перекладі (рос.) вираз אגורת כסף перекладено як «срібна гера»).

У 1964 році, внаслідок глибокої кризи ізраїльської економіки, було ухвалено рішення зменшити вартість ізраїльської ліри, і встановити обмінний курс в 3 ліри за американський долар. З кризи ізраїльська економіка змогла вибратися тільки в 1967 році, після закінчення Шестиденної війни.

Протягом 1960-х років в ізраїльському суспільстві знову і знову розгоралися дискусії з приводу назви грошової одиниці. І ліра, і фунт — запозичені слова; так чому національна валюта єврейської держави повинна називатися по-іноземному? І навіть назва відповідне було запропоновано — шекель. 4-го червня 1969 року на засіданні Кнесету був прийнятий закон, за яким назва ізраїльської валюти має бути «шекель». Однак практичної цінності цей закон не мав, тому що в ньому було записано, що перехід з лір на шекелі буде проведений за указом міністра фінансів в момент, який здасться йому належні.

У листопаді 1977 року представник Банку Ізраїлю при уряді, Арнон Гафні, порадив ратифікувати закон від 1969 року, і випустити нову валюту, шекель. У травні 1978 року проект ратифікації затвердили прем’єр-міністр Ізраїлю Менахем Бегін та міністр фінансів Симха Ерліх. Проект заміни грошових знаків підготовлявся в таємниці, і був оприлюднений лише 22 лютого 1980 року, коли почалася кампанія зміни грошових знаків. На день обміну вартість американського долара дорівнювала 40 ізраїльським лірам, і тому один шекель був встановлений як рівний 10 лірам.

Через секретності перекладу на нову валюту ізраїльське міністерство фінансів упустило безліч привабливих можливостей. Обмін старих грошей на нові проводився без обмеження кількості і без вимог пояснити джерело доходу; таким чином, не був розкритий «чорний ринок», на якому угоди укладаються без сплати прибуткового податку. Навіть зовнішній вигляд купюр залишився тим самим, змінилися лише назви і кількість нулів

Ізраїльський шекель

Шекель або сикль (гебр. שקל) — міра ваги золота і срібла у стародавніх євреїв і інших семітських народів; шекель срібла (монета вагою близько 14 грамів) служив стандартної грошовою одиницею на Близькому Сході.
Ізраїльський шекель — валюта держави Ізраїль з 24 лютого 1980 року по 3 вересня 1985 включно.
Новий шекель або новий ізраїльський шекель (гебр. שקל חדש, шекель Хадаш, англ. New Israeli Sheqel, NIS) — валюта держави Ізраїль з 4 вересня 1985 року. Символ: ₪ (NIS), згідно з номенклатурою ISO-4217 — ILS.

Стародавній світ

В давнину шекель був мірою ваги золота і срібла (так звана «Біблійна одиниця ваги»; в російськомовних джерелах зазвичай згадується як «сикль» («шеклем»), приміром, 10 шеклів срібла), в різні епохи шекель становив від 9 до 17 р. [1] Слово «шекель» походить від євр. לשקול, що означає «зважувати». Згадка про шекель як мірі ваги сходить до другого тисячоліття до н. е.. Шекель срібла був стандартної грошовою одиницею. Шекель як міру ваги використовували євреї, моавитяне, едомітяне, фінікійці і інші народи. Пунічні монети базувалися на шекелевой мірі ваги, яка була запозичена у фінікійців. Тридцять срібняків, за які, згідно з Євангеліями, Юда Іскаріотський зрадив Ісуса Христа, були 30 тірський шекелямі.осле проголошення в 1948 році Ізраїлю (який до цього був британською підмандатною територією і як валюту мав палестинську ліру, суворо прирівняну до британського фунта стерлінгів) незалежним державою постало питання про національну валюті. На відміну від багатьох інших країн, які отримали незалежність, ізраїльтяни не стали відразу міняти назву грошей. Так в 1952 році з’явилася ізраїльська ліра (також звана ізраїльський фунт), що дорівнює 1000 миліше. Закон про повернення до шекелю Кнесет (ізраїльський парламент) прийняв ще 4 червня 1969 року. Тобто вже тоді від ізраїльської ліри планували відмовитися, але точний момент для початку операції з переведення країни на нові гроші повинен був бути обраний міністром фінансів, тому ще десять років країна користувалася ізраїльськими лірами. Операція зі зміни грошей була засекречена, 22 лютого 1980 року був здійснений перехід до шекелю.

Новий ізраїльський шекель

У зв’язку з гіперінфляцією, що досягала сотень відсотків у рік, ізраїльський шекель сильно знецінився. Після того, як ізраїльський уряд зуміло приборкати гіперінфляцію, був здійснений перехід до нової валюти, названої новий ізраїльський шекель. Ця валюта має ходіння з 4 вересня 1985 року і до сьогоднішнього дня. Після 4 вересня 1985 виведений з обігу ізраїльський шекель у побуті часто називають старим шекелем (на відміну від нового шекеля, введеного в оборот). В оформленні банкнот використані портрети історичних діячів. З 1999 року йде випуск другої серії нових шекелів також з портретами історичних осіб, але з незвичайним — вертикальним дизайном.

У обігу знаходяться банкноти гідністю в 20, 50, 100 і 200 шекелів, монети гідністю в 10 агора, а також ½, 1, 2, 5 і 10 шекелів. Планується випуск банкнот номіналом в 500 шекелів і монет достоїнством у 25 агора. Монета в 1 агору виведена з обігу з 1 січня 1992 року. Монета номіналом в 5 агора виведена з готівкового обігу з 1 січня 2008 року, але її номінал в безготівковому розрахунку залишається, і з 1 січня 2011 року ця монета перестане прийматися як законні гроші і залишиться її номінал лише у безготівковому розрахунку. Так само існує номінал монети номіналом в одну агору, яка була скасована в 1992 році як наявне платіжний засіб, але збережено як засіб платежу за безготівковим розрахунком. Нещодавно в обіг була введена монета в 2 шекеля, а також поступово замінюються банкноти в 20 шекелів на нові — мають дещо відмінний дизайн і виготовлені з пластику.

Новий шекель є міжнародною вільно конвертованою валютою з 1 січня 2003 року, і внесений до списку з 17 вільно конвертованих валют, що використовуються для розрахунків глобальної міжбанківською системою CLS, 26 травня 2008 року. Символічне позначення нового шекеля — ₪. Загальноприйнята англійська абревіатура нового шекеля — NIS (New Israeli Sheqel). Відповідно до ISO 4217 міжнародний код нового шекеля — ILS.

Рупія — індійська історична срібна монета.

Рупія

Рупія (з санскриту — карбовані срібло) — індійська історична срібна монета, введена в обіг у XV столітті, а також грошова одиниця ряду країн Південної Азії. Вперше випущена при індійському правителя Шер-шаха (1539-1545). Набула поширення при Акбарі (1556-1605). Карбувалася з срібла 970-ї проби, загальна вага монети — 11,534 г. Якість рупії залишалося незмінними аж до встановлення англійського колоніального панування. Крім рупії, випускали кратні їй монети: 1 / 2, 1 / 4, 1 / 8, 1 / 16 і 1 / 20 рупії, а також 5, 10, 20, 50 і 100 рупій в якості дарчих монет. Як правило, рупія мала круглу форму, прямокутні монети з формулами побажань і благословень карбувалися, головним чином, при Акбарі, за своїм зображенню вони нагадують золотий мухри.

Рупія (з санскриту — карбовані срібло) — індійська історична срібна монета, введена в обіг у XV столітті, а також грошова одиниця ряду країн Південної Азії.

Поява рупії
Вперше випущена при індійському правителя Шер-шаха (1539-1545).
Набула поширення при Акбарі (1556-1605).
Карбувалася з срібла 970-ї проби, загальна вага монети — 11,534 г. Якість рупії залишалося незмінними аж до встановлення англійського колоніального панування.
Крім рупії, випускали кратні їй монети: 1 / 2, 1 / 4, 1 / 8, 1 / 16 і 1 / 20 рупії, а також 5, 10, 20, 50 і 100 рупій в якості дарчих монет.
Як правило, рупія мала круглу форму, прямокутні монети з формулами побажань і благословень карбувалися, головним чином, при Акбарі, за своїм зображенню вони нагадують золотий мухри.
Номінал на рупії карбувався рідко. При Великих Моголів і в період занепаду їхнього панування випускалися численні варіанти рупій, які, як правило, отримували назву на ім’я монетного сеньйора.

Колоніальні рупії

Рупія британських володінь в Індії

Рупія короля Георга V, 1918 рік

У 1671 році Британська Ост-Індська компанія випустила першу рупію в наслідування монети імперії Великих Моголів. Проте якість рупій змінювалося від регіону до регіону. З середини XVIII століття випуск англійських рупій був обмежений трьома типами: бенгальські рупії «Сіккім» (sicca-rupie), бомбейські рупії «сірат» (sirat-rupie) і Мадрасский рупії «аркот» (arcot-rupie).
У 1835 році почався випуск уніфікованих рупій Ост-Індської компанії з зображенням англійських королів (на першій такий рупії був поміщений портрет Вільгельма IV). Загальна вага монети становила 11,664 г (10,692 г чистого срібла). У 1862 році ця монета отримала назву «урядової рупії».
1 рупія = 16 анна = 64 Пайса = 192 Пайя.
15 рупій становили 1 золотий мухри.

Банкноти рупії

У другій половині XVIII століття почався випуск рупій у вигляді паперових банкнот. Їх випускав Банк Індостану (1770-1832), Генеральний банк Бенгалії і Біхара (1773-1775), Бенгальська банк (1784-1791) і деякі інші.
У 1861 році монополію на випуск паперових грошей в Індії отримав британський уряд.
У 1935 році був заснований Резервний банк Індії, який здійснював емісію грошей.

«Падіння» рупії

Історично рупія була срібною монетою, у той час як валюти всіх великих держав були засновані на золотому стандарті.
У кінці XIX століття внаслідок різкого здешевлення вартості срібла щодо золота протягом короткого часу відзначено падіння курсу рупії: якщо в 70-х роках XIX століття рупія коштувала трохи більше 23 пенсів, то в кінці XIX століття курс обміну валют прирівнював одну рупію до 15 пенсам, тобто до 1 / 16 фунта стерлінгів.

Рупії інших британських володінь

Британська індійська рупія набула поширення в Аравії, східно-африканських володіннях Британії і на островах Індійського океану, аж до Наталя.
На початку XIX століття деякий час рупії британської Ост-Індської компанії використовували в Австралії.
У 1836 році індійська рупія стала основною грошовою одиницею Цейлону. У 1871 році Цейлон став випускати власну рупію = 100 центів (таким чином, на Цейлоні вперше відбувся перехід рупії на десяткову систему).

У 1878 році власну рупію почав випускати Маврикій, в 1914 році — Сейшельські острови.
На Мальдівських островах деякий час ходила цейлонська рупія. Власна срібна монета Мальдівських островів отримала назву руфія.

У 1906-1920 роках рупія була грошовою одиницею британської Східної Африки. 1 рупія Британської Східної Африки = 100 центів.

У 1908-1935 роках рупія була грошовою одиницею Занзібару. 1 рупія Занзібару = 100 центів. Вона ходила нарівні з індійською рупією.

Після завоювання Великобританією Бірми в 1852 році її грошовою одиницею стала індійська рупія. У 1938 році Бірма виділилася в самостійну британську колонію, за рік до цього почався випуск бірманської рупії, який тривав до 1952 року. У 1952 році бірманська рупія була змінена кьят.

Рупія португальських володінь

Португальська колоніальна адміністрація випускала рупію для своїх володінь Гоа і Діу.
Рупія залишалася грошовою одиницею португальських володінь в Індії аж до 1959 року, коли вона була змінена ескудо Португальської Індії. При цьому 1 рупія прирівнювалася до 6 ескудо.

Рупія французьких володінь

Французький Банк Індокитаю випускав власну рупію для французьких володінь в Індії, спочатку у вигляді монет, потім також у вигляді банкнот. Рупія французької колоніальної адміністрації прирівнювалася до британської індійської рупії.

Рупія німецьких володінь

У Південно-Східній Африці в обігу перебували британські індійські монети. У 1890 році Німецька Східно-Африканська компанія, яка отримала право карбування монет, почала випуск власних рупій в Берліні. Монета важила 11,6637 г (10,6917 г чистого срібла), на аверсі був зображений німецький імператор Вільгельм II. Карбувалися монети номіналом у 2, 1, 1 / 2 і 1 / 4 рупії.
1 рупія = 64 мідних Песа (аналоги індійських Пайса).
Коли в 1903 році Німецька імперія перейняла від Східно-Африканської компанії її монетну систему, рупія була прирівняна до золотої марки в співвідношенні 3 рупії = 4 золоті марки. Карбування мідних Песа була припинена, їх замінив геллер: 1 рупія = 100 геллерів.
Випуск рупій Німецької Східної Африки тривав до 1916 року, рупії перебували в обігу в Танганьїка до 1920 року.

Рупія італійських володінь

За британським зразком у 1909-1925 роках рупію випускала італійська колоніальна адміністрація у якості грошової одиниці Сомалі. Рупія Італійського Сомалі прийшла на зміну британської індійської рупії і талера Марії Терезії.
1 рупія Італійського Сомалі = 100 безе.

Рупії незалежних держав

Країни, де грошовою одиницею є рупія

За зразком індійської рупії до 1926 року випускав власну монету незалежний Афганістан (кабульський рупія). У 1926 році їй на зміну прийшла грошова одиниця афгані.
У 1932 році рупія стала грошовою одиницею Непалу, в 1945 році — незалежної Індонезії (у 1944-1945 роках на території Голландської Індії мали ходіння японські окупаційні рупії).

У 1948 році рупія стала основною грошовою одиницею нових незалежних держав Індії та Пакистану.
Деякий час зберігалася поділ 1 рупії на 16 анна = 64 Пайса = 192 Пайя.
У результаті грошової реформи і переходу на десяткову систему 1 квітня 1957 1 індійська рупія була прирівняна 100 пайсам. У Пакистані перехід на десяткову систему був проведений в 1961 році.
У 1971-1972 роках пакистанська рупія була грошовою одиницею незалежної республіки Бангладеш. У 1972 році її змінила така.
У 1959-1966 роках Резервний банк Індії випускав рупію Перської затоки для арабських князівств Катару, Оману і Договірного Оману.

До 1974 року рупія була грошовою одиницею Бутану.

Сучасна рупія

В даний час рупія є грошовою одиницею багатьох країн: Індії, Пакистану, Непалу, Індонезії, Маврикія, Сейшельських островів, Шрі-Ланки.
Індійська рупія
Пакистанська рупія
Непальська рупія
Індонезійська рупія
Маврикійська рупія
Сейшельські рупія
Шрі-ланкійська рупія
Бутанська рупія

15 липня 2010 влада Індії затвердили графічний символ рупії. Знак рупії представляє собою букву «Ра» з індійського алфавіту Деванагарі, який використовується у санскриті та у офіційній мові хінді. Верхня частина «Ра» перекреслена горизонтальною рискою. У той же час знак схожий на латинську букву R без вертикальної риси.