Голландський гульден (до Євро)

Голландський гульден (до Євро)

 

Нідерландський гульден (нід. gulden, МФА: [ɣʏldə (n)]; символом є знак ƒ або fl.) — Грошова одиниця Нідерландів з XIII століття до 2002 (офіційно до 1999), коли вона була замінена на євро. Ділилася на 100 центів. Назва валюти походить від середньовічного нідерландського слова gulden — золотий, оскільки спочатку гульдени карбувалися з золота. Після введення в Нідерландах євро, гульдени обмінюються Центральним банком за курсом 2.20371 NLG за 1 EUR, або, відповідно, EUR 0.453780 за NLG 1, починаючи з 28 січня 2002 р., коли вони були офіційно виведені з обігу.

Історія

У 1581 році Генеральні штати Республіки Сполучених провінцій проголосили срібний гульден, що ділився на 20 стейверов (нід. stuiver), кожен з який ділився на 8 Дейтом (нід. duit) або 16 Пеннінга (нід. penning). Крім монет цього номіналу, існували також монети в 30 стейверов (Даалдер, нід. Daalder), срібний дукат (нід. rijksdaalder) в 50 стейверов і дукатон в 60 стейверов. У 1810-1814 у зв’язку з анексією Нідерландів Францією валютою країни став французький франк. У 1817 році була проведена грошова реформа, відповідно до якої гульден став ділитися на 100 центів, хоча до 1840-х років старі монети перебували в обігу. Після окупації країни Третім рейхом 10 травня 1940 гульден був замінений на німецьку рейхсмарку за курсом 1 гульден за 1.5 рейхсмарок, 17 липня того ж року курс обміну був змінений на 1.327 рейхсмарки за 1 гульден. Після звільнення Нідерландів гульден був відновлений в якості валюти. З 1 січня 1999 року о безготівкових розрахунках, а з 1 січня 2002 в готівковому обігу гульден був замінений на євро. Монети обмінювалися на євро до 1 січня 2007 р., банкноти можна буде обміняти до 1 січня 2032

До 1832 року також використовувався в Бельгії, до 1940 року на Нідерландських Антильських островах, до 1962 року в Сурінаму.

Монети

На момент введення євро в Нідерландах зверталися монети таких номіналів:
5 центів — нід. stuiver
10 центів — нід. dubbeltje
25 центів — нід. kwartje
1 гульден — нід. piek
2 ½ гульдена — нід. rijksdaalder
5 гульденів — нід. vijfje (остання введена в 1987, замінивши банкноту, що продовжувала перебувати в обігу до 1995)

Всі монети мали портрет королеви Беатрікс на лицьовій стороні і простий малюнок на зворотному. Монети номіналом в 1, 2 ½ та 5 гульденів містили також девіз нід. ‘God zij met ons’ — З нами Бог.

Банкноти

Банкноти зверталися в Нідерландах в 1814-1838, і знову були випущені в 1846. Після Першої світової війни на банкнотах з’явилися портрети людей.

На момент введення євро в Нідерландах зверталися банкноти наступних переваг: 10, 25, 50, 100, 250 і 1000 гульденів, двох серій — старої, з портретами знаменитих людей (крім банкнот в 50 і 250 гульденів), і нової — з абстрактними композиціями.

На банкнотах старої серії були поміщені портрети:
5 гульденів — поет Йост ван ден Вондел (банкнота замінена на монету в 1988)
10 гульденів — художник Франс Халс
25 гульденів — композитор Ян Пітерсзон Свелінка
100 гульденів — адмірал Михайло Адріансзон Рюйтер
1000 гульденів — філософ Барух Спіноза

 

Українська гривня

Українська гривня

 

Гривня (укр. гривня, IPA: / ɦrɪu̯n ʲ ɑ /) — валюта України. У минулому — грошова одиниця Київської Русі. Гривня ділиться на 100 копійок. Код валюти за стандартом ISO 4217 — UAH, цифровий код — 980.

Етимологія

Слово «гривня» родинно санскритського griiv `aa -« потилицю ». Історія дає чимало згадок про манеру носити золотий гривень, що представляв собою скріплені дротом золоті платівки, звичайно круглої форми, нерідко використовуються як платіжний засіб.

Назва гривня походить від використовувалися ще в Київській Русі, в XI столітті — гривень.

Гривня була відома з самого заснування Русі і мала трояку значення: як знак відмінності, як відомий вага і як монета.

У XIV столітті в Польщі в законодавстві Казимира Великого віра (штраф) за вбивство шляхтича визначена була в 60 гривень, за лицаря рядового 30 гривень та лицаря останньої категорії — 15 гривень.

З введенням нової валюти (як в нинішні часи, так і під час УНР), слово отримало нове народження і з ним нове вимова.

Російською мовою

Згідно довідково-інформаційного порталу «Російська мова», по-російськи назву української грошової одиниці має писатися «гривня».

Інші автори вважають, що правильним у написанні буде саме «гривня», оскільки в давньослов’янській мові малий юс, що йде після літери «наш», надавав останньої носова вимова, що виробляло задньоязиковий, вимовний в ніс, звук «я».

Українські офіційні особи і частина громадян України вважають, що правильна назва грошової одиниці по-російськи (як і по-українськи) — «гривня». У перекладі статті 99 Конституції України на російську мову, розміщеному на сайті Президента України, використовується найменування «гривня». У побуті можна зустріти обидва варіанти назви.

У загальноросійському класифікаторі валют для української валюти встановлено назву «Гривна»

Історія

Раннє середньовіччя

Гривня — вагова, грошово-вагова та грошово-рахункова одиниця Стародавньої Русі та інших слов’янських земель. У Середній і Північній Європі називалася «маркою». Назва «гривня» походить від прикраси із золота або срібла у вигляді обруча, яке носили на шиї (на «загривку»). Потім це слово набуло нового значення — стало відповідати певній кількості (вазі) цінного металу (гривня срібла — грошово-вагова одиниця). Оскільки Вага срібла могла складатися з певного числа однакових монет, виник рахунок їх на штуки. Гривня, що складається з певної кількості монет, називалася гривнею кун (грошово-рахункова одиниця). Гривня срібла (вагова) і гривня кун (лічильна) на Русі платіжно-грошовими поняттями. Спочатку їх вага була однаковою. Але далі, внаслідок нестабільної ваги імпортованих монет, а також еволюції самої гривні як одиниці ваги, гривня срібла стала дорівнювати кільком гривням кун. У XII в. гривня срібла (бл. 204 г) по цінності вже дорівнювала 4 гривням кун (1 гривня кун = ок. 51 г).


Гривна кун відповідала певній кількості платіжних одиниць (монет). У XI ст. гривня кун = 20 ногатам = 25 кунам = 50 резанам; в XII ст. гривня кун = 20 ногатам = 50 кунам (куна протягом століття зменшилась вдвічі).

Після припинення карбування давньоруських монет (див. златник, срібляник) і надходження зарубіжних монет основною формою грошового обігу на Русі стало звернення великих «нерозмінних» злитків срібла, т. зв. монетних гривень. Цей період в історії російського грошового обігу (XII, XIII і частково XIV ст.) Визнано «безмонетний період».

У Київській Русі з XI століття в обігу були київські гривні шестикутної форми, вагою близько 140-160 г, що служили одиницею платежу та засобом накопичення до монголо-татарської навали. Найбільше значення в грошовому обігу на Русі мали новгородські гривни, відомі спершу на північно-західних руських землях, а з середини XIII ст. — На всій території Давньоруської держави. Це були довгі срібні палички вагою бл. 204 р. Перехідною від київської до новгородської була чернігівська гривня (за формою близька до київської, а за вагою — до «новгородської гривні). На території Приволжья відомі також ладьеобразние татарські гривні, які знаходять дедалі частіше з татарськими монетами XIV ст.

У XIII в., Поряд із назвою «гривна», для новгородських злитків срібла почала вживатися назва «рубль», яке поступово замінило гривню. Різні джерела по різному трактують співвідношення гривні і рубля. І. К. Кондратьєв в книзі «Сива старовина Москви» (1893) вказує:

Рублі були частинами гривні або шматками срібла з карбами, означавшими їх вагу. Кожна гривня поділялася на чотири частини; назва ж рубль походить від слова «рубати», бо прут срібла в гривню вагою розрубують на чотири частини, які й називалися рублями.

Велика радянська енциклопедія вказує, що гривню рубали навпіл і кожну половину називали рубль. Є зауваження, що злиток «рубль» важив стільки, скільки злиток «гривня», але виготовлявся за іншою технологією і мав добре помітний шов на ребрі. «Руб» українською, білоруською та польською — рубець, а на сербсько-хорватська — шов, облямівка. Таким чином, термін рубель, швидше за все, слід розуміти як «злиток з швом».

У XV ст. злиток «гривня» і злиток «рубль» перестали бути грошово-платіжними одиницями у зв’язку зі збільшенням масштабів карбування монет і безперервної їх псуванням. З тих пір рубль закріпився як грошово-лічильна одиниця, а пізніше став основною одиницею російської монетної системи. Гривня продовжувала існувати і далі вже тільки як одиниця ваги — «гривенка» (скаловая гривенка, від «скалви» — ваги) в 204,75 грама аж до заміни її фунтом у XVIII ст., Половині якого вона дорівнювала. Гривня як одиниця ваги ділилася на 48 золотників (по 4,26 г), а золотник — на 25 нирок (по 0,17 г). Г. вагою 204 г була покладена в основу карбування російських монет.

XX століття

Гривня на Україні була введена в грошовий обіг в 1918 році, потім 2 вересня 1996 року. До цього з листопада 1990 року на території УРСР на додаток до радянських рублів використовувалися так звані одноразові відрізні купони (друкувалися на аркушах формату А4 як з водяними знаками, так і без них). Купівля дефіцитних товарів була можлива тільки при наявності купонів.

З 10 січня 1992 були введені в обіг тимчасові українські банкноти, що мали назву купон і номіновані в рублях (укр. карбованець). Офіційно вони називалися карбованці; також зустрічалася назва купоно-карбованці.

Гривня була введена президентським указом № 762/96 Леоніда Кучми від 25 серпня 1996 року «Про грошову реформу в Україні», опублікованому 29 серпня. Перша партія грошових купюр була надрукована в Канаді.

2 вересня 1996 почався обмін купоно-карбованців на гривні в співвідношенні 100 000 крб = 1 грн. З цього дня в банках видавалися тільки гривні. До 16-го вересня скрізь до платежу приймалися і карбованці й гривні. Після цього, обмін можна було зробити тільки в банках. Процедура обміну тривала до 1998 року.

Знак валюти

Символ гривні представляє собою рукописний варіант кириличної літери г з двома горизонтальними рисами, що символізують стабільність, як і в знаках інших валют, наприклад ¥ або €. Офіційне скорочення — «грн.», Як для російської, так і для української мов. Скорочення гр., Грвн. і грв. вважаються помилкою. Знак гривні (може відображатися не у всіх браузерах) був представлений 1 березня 2004 року. Дизайн символу був обраний в ході конкурсу, проведеного Національним банком України у 2003 році. Знак отримав код U +20 B4 в кодуванні Unicode версії 4.1 опублікованої в 2005 році. Знак присутній на клавіатурної розкладці «Українська-розширена», включеної в Windows Vista.

Номінали купюр


У вересні 1991 року, після розгляду Верховною Радою УРСР, був запланований випуск банкнот номіналами 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 200 гривень. Пізніше номінали в 3 і 25 гривень були замінені на 2 і 20 відповідно. Постанова Президії Верховної Ради України від 10 грудня 1991 року № 1952-XII передбачало наступні номінали: 1, 2, 10, 20, 50 і 100 гривень; резервні банкноти: 5 і 200 гривень. Постановою Президії Верховної Ради України від 12 лютого 1996 року № 91/96-ПВ покупюрно побудова гривні було доповнено резервної банкнотою 500 гривень.

2 вересня 1996 Національний банк України відповідно до Указу Президента України ввів в обіг банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень. 22 серпня 2001 в обіг введена банкнота номіналом 200 гривень. 15 вересня 2006 в обіг введена банкнота номіналом 500 гривень.

Монети

Перші монети були викарбувані в 1992 році, але в обіг надійшли тільки в 1996 році. Вони були виготовлені на Луганському патронному заводі, а також на Монетному дворі Італії.
У колекційних цілях випускаються пам’ятні та ювілейні монети номіналом 2, 5, 10, 20, 50, 100, 125, 200, 250, 500 гривень

Також введені в обіг обігові монети номіналом 1 гривня з аверсом, аналогічним аверсу зворотному монети номіналом 1 гривня «Володимир Великий»

Банкноти

На території України дійсні всі грошові знаки гривень, видрукувані у 1992 році і пізніше і офіційно введені в обіг. Банкноти гривень зразків до 2003 року (усіх випусків) в даний час вилучаються з готівкового обігу відповідно до постанов правління НБУ. Банкноти, що вилучаються з обігу, залишаються законним платіжним засобом і функціонують в обігу без обмеження терміну, до їх повного вилучення (у таблицях вказана дата початку вилучення банкноти з обігу, порядок і процедура проведення вилучення визначаються постановами правління НБУ).

У обігу знаходяться банкноти гідністю 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 гривень (4-х серій).

Швейцарський франк

Швейцарський франк (код валюти по ISO 4217 CHF, або 756) є валютою і законним платіжним засобом Швейцарії та Ліхтенштейну. Банкноти франків випускає центральний банк Швейцарії (Швейцарський національний банк), в той час як монети випускаються федеральним монетним двором (Швейцарський монетний двір). На сьогодні в Європі тільки швейцарська валюта називається франк. На чотирьох офіційних мовах Швейцарії назва валюти пишеться наступним чином: Franken (німецькою мовою), franc (французькою і рето-романському мовами), franco (італійською мовою). Одна сота франка називається Rap (у множині — Rappen) (Rp.) по-німецьки, centime (c.) по-французьки, centesimo (ct.) по-італійськи і rap (rp.) по-рето-романська.

Історія

Швейцарський франк з’явився в 1850 році і був за номінальною вартістю дорівнює французького франка. Він замінив різноманітні валюти швейцарських кантонів, деякі з яких до того часу використовували франк (що ділився на 10 бацен або 100 сантимів), який за вартістю дорівнював 1,5 французьких франка.

До 1850 року виготовленням монет у Швейцарії займалося більше 75 різних установ, включаючи 25 кантонів і напів-кантонів, 16 міст, абатств. У обігу перебувало близько 860 видів різних монет, різної цінності і номіналу. Більш того, в 1850 році національні валюти становили лише 15% від загального числа грошей в обігу, а частину, що залишилася складали іноземні валюти, в основному привезені купцями. На додаток до цього, деякі приватні банки стали випускати перші банкноти, так що в загальному підсумку число монет і банкнот, що знаходилися в обігу склало 8 000. Це робило валютну систему надзвичайно складною.

Щоб вирішити цю проблему, в новій Швейцарської федеральної конституції 1848 року було обумовлено, що новий Федеральний Уряд буде єдиним закладом в Швейцарії, випускають гроші. Через два роки вийшов федеральний закон про монетну систему, прийнятий федеральними зборами 7 травня 1850, який постановив, що франк є грошовою одиницею Швейцарії.

У 1865 році Франція, Бельгія, Італія і Швейцарія об’єдналися в Латинський валютний союз і домовилися обмінювати свої національні валюти в співвідношенні 4,5 грама срібла за 0,290322 грама золота. Навіть після того, як валютний союз втратив свою силу в 1920-і роки і припинив своє існування в 1927 році, Швейцарія дотримувалася цього співвідношення аж до 1967 року.

Станом на 20 січня 2006 року швейцарський франк коштував USD 0,7746, € 0,6367 і RUB 21,424. З середини 2003 року курс швейцарського франка по відношенню до євро стабілізувався на рівні 1,55 CHF за євро, так що швейцарський франк, також як і євро, виріс, а потім впав по відношенню до долара США.

Швейцарський франк традиційно належить до валют податкових гаваней або офшорних зон, з нульовим рівнем інфляції та законодавчо закріпленими золотовалютними резервами на рівні мінімум 40%. Однак, ця прив’язка до золота, введена в 1920-і роки, була скасована 1 травня 2000 у зв’язку з поправками до Конституції Швейцарії. Девальвація швейцарського франка була зафіксована Тільки 27 вересня 1936 року і була викликана Великою депресією, коли франк знецінився на 30% слідом за девальвацією фунта стерлінга, долара США і французького франка.

Швейцарський франк використовується в якості резервної валюти, через його стабільності, хоча частка всіх валютних резервів у швейцарських франках, як правило, нижче 0,3%.

Банкноти

Випускаються банкноти номіналом 10, 20, 50, 100, 200 і 1000 франків. На банкнотах зображені портрети:
10 франків — Ле Корбюзье (Жаннере, Шарль Едуард)
20 франків — Артюр Онеггер
50 франків — Софі Таубер-Арп
100 франків — Альберто Джакометті
200 франків — Шарль Фердинанд Рамю
1000 франків — Якоб Буркхардт

Єгипетський фунт

Єгипетський фунт

 

Грошовою одиницею Єгипту є єгипетський фунт. Один єгипетський фунт дорівнює 100 піастрам (арабська назва піастри — Ірш) і 1000 міллімів який складається з 100 піастрів. Міжнародний стандартний код єгипетського фунта — EGP. Часто зустрічається абревіатура LE, яка розшифровується як livre egyptienne — у перекладі з французької «єгипетський фунт». По-англійськи єгипетські фунти називаються «Паунд» (pound).

Опис

Випуск банкнот регулюється Міністерством фінансів. У 1961 році Центральний Банк Єгипту, успадкувавши повноваження Національного Банку, випустив банкноти 1, 5 і 10 фунтів, а так само в 25 і 50 піастрів. У 1976 році були випущені банкноти гідністю в 20 фунтів, в 1978 році пішов випуск банкнот в 100 фунтів, у 1993 році — в 50 фунтів і в 2007 році — в 200 фунтів.

Всі єгипетські банкноти двомовні. На лицьовій стороні гідність купюр надруковано арабською, позначено східно-арабськими цифрами і зображений якийсь із об’єктів мусульманського зодчества. На зворотному боці розмін англійський еквівалент тексту, звичні нам індо-арабські цифри і зображений якийсь з давньо-єгипетських пам’яток.

У лютому 2003 року був оголошений його вільний курс по відношенню до долара США.

На момент підготовки цієї інформації (листопад 2009 р.) 10 єгипетських фунтів (EGP) дорівнювали 1,8 доларам США. Курс до євро становив 10 фунтів = 1,2 євро, курс до російського рубля — 10 фунтів = 53,7 рублів.

У Єгипті національна валюта вільно обмінюються на долари і іншу конвертовану валюту в банках, готелях обмінних конторах, аеропортах.

Іноземну валюту можна ввозити ви країну без обмежень, але декларування її обов’язково. А ось ввіз і вивіз національної валюти дозволений в розмірі не більше 20 фунтів на людину.

Єгипетські банки приймають не тільки будь-які види валют, але і чеки, і основні кредитні карти.

Єгипет володіє розвиненою банківською системою. Відповідно до законодавства іноземні банки можуть брати участь в акціонерному капіталі єгипетських банків без обмеження максимального розміру участі. Крім того, іноземні банки можуть заснувати єгипетський банк або зареєструвати філію в Єгипті за умови отримання ліцензії Центрального Банку Єгипту.

Міняти гроші краще в банці або в аеропорту. Обмінні пункти готелів працюють нерегулярно, і в них великі комісійні. Хоча, завжди є можливість купити фунти у портьє, але це невигідно. Кредитні карти і дорожні чеки широко використовуються у великих туристичних центрах, банкоматів багато і вони досить поширені у всіх торгових точках. Використання електронних платіжних засобів в провінції вкрай утруднено. У великих туристичних центрах і в багатьох готелях можна обміняти єврочеки на максимальну суму до 700 LE. До оплати в магазинах і готелях приймають готівку єгипетські фунти, долари і євро. Варто відзначити, що в будь-якій точці Єгипту є можливість розплачуватися в доларах або євро. Це прийнятно в готелях, магазинах, на вокзалах і автостанціях, музеях та багатьох інших установах, не кажучи вже про місцевих жителів. Однак, для цього потрібна свіжа інформація про поточний курс обміну і вміння торгуватися.

Німецька марка (до Євро)

Німецька марка (до Євро)

 

Німецька марка (нім. Deutsche Mark, скор. DM, в розмовній мові також D-Mark) — грошова одиниця Федеративної Республіки Німеччина, що вийшла з обігу після переходу на євро в 2002 році. Після Другої світової війни Німеччина була розділена на чотири окупаційні зони. 20 червня 1948 в британської, французької та американської окупаційної зоні несподівано для радянської зони була введена німецька марка (нім. Deutsche Mark). З цього моменту в Німеччині діяли дві різні грошові одиниці: в західній частині німецька марка, а в східній залишалася в обігу рейхсмарка, яка пізніше була замінена на нову валюту — марка НДР.

Німецька марка (нім. Deutsche Mark, скор. DM, в розмовній мові також D-Mark) — грошова одиниця Федеративної Республіки Німеччина, що вийшла з обігу після переходу на євро в 2002 році.

Історія

Після Другої світової війни Німеччина була розділена на чотири окупаційні зони. 20 червня 1948 в британської, французької та американської окупаційної зоні несподівано для радянської зони була введена німецька марка (нім. Deutsche Mark). З цього моменту в Німеччині діяли дві різні грошові одиниці: в західній частині німецька марка, а в східній залишалася в обігу рейхсмарка, яка пізніше була замінена на нову валюту — марка НДР. Проект введення нової валюти створювався під кодовою назвою «Bird dog». Нові банкноти були надруковані в США і привезені до Німеччини в квітні 1948 року. У колишній казармі в Ротвестене під Касселем були зібрані фахівці, які в умовах найсуворішої таємності підготували потрібні закони і провели організаційну підготовку введення грошей. Випуск німецької марки спочатку здійснювався Банком німецьких земель, з 1957 року — Німецьким федеральним банком. Вона мала ходіння з 1948 до 2002 року.

Курс рейхсмарки до німецької марки для поточних платежів було встановлено 1:1. Для обміну грошей діяв курс 10:1.

Населення отримало право поміняти 400 рейхсмарок на 40 німецьких марок одноразово 21 червня і ще 200 рейхсмарок на 20 німецьких марок протягом двох місяців. Всі гроші, які до 26 червня 1948 року не були здані в банки, стали недійсними.

Половина коштів на банківських рахунках обмінювалася за курсом 10:1, друга половина була заморожена. Згідно Четвертому закону про впорядкування грошової системи 70% цієї суми пропала, 20% стало вільно доступним, решта 10% залишалися замороженими до 1954 року.

У результаті виходить ефективний курс 100 рейхсмарок на 6,50 німецьких марок.

Приклад: 100 RM => 10 DM, з них => 5 DM відразу доступні + 5 DM заморожені.

З заморожених грошей 5 DM => 3,50 DM пропали + 1 DM доступні + 0,50 DM заморожені до 1954 року.

Стабільність

Німецька марка славилася своєю стабільністю і вважалася «твердою валютою». На репутацію цієї валюти працювало порівняння купівельної спроможності німецьких марок з іншими валютами. Нижче наведена статистика, що розкриває співвідношення вартості валюти в 1977 році в порівнянні з даними 1950 року в наступних країнах:
Великобританія 18%
Японія 19%
Франція 21%
Італія 22%
Швеція 23%
Нідерланди 27%
Бельгія 35%
США 40%
Швейцарія 42%
ФРН 44%.

Німецька марка знецінилася сильно, майже наполовину, що проте менше (у деяких випадках значно менше), ніж валюти інших порівнюваних країн. За майже 50 років — з моменту запуску німецької марки в обіг в 1948 р. і до переходу на євро на початку 1999 р. — її купівельна здатність скоротилася майже вчетверо. Середній рівень інфляції за цей період становить трохи менше 3%, що вище, ніж у євро, який сприймається як більш «м’яка» валюта. Знецінення німецької марки пояснюється високими темпами економічного зростання, які часто ведуть до зростання інфляції. Внаслідок високого рівня інфляції місцевих грошових одиниць в Косово і Чорногорії німецька марка на деякий час стала офіційною валютою. У багатьох східноєвропейських країнах німецька марка з-за великого попиту вважалася неофіційною державної валютою. Деякі валюти, наприклад конвертована марка в Боснії і болгарський лев, були «прив’язані» до марки за курсом 1:1.

До кінця вересня 2005 року по даними Німецького федерального банку 45% перебували в обігу монет ще не було обміняно на євро. Загальна вартість цих монет становить 7240 млн марок. Із загального числа перебували в обігу банкнот на цей момент часу не було обміняно близько 3% (7590 млн марок); більшість з них (76,5 мільйони банкнот) — купюри по 10 марок.

Скасування

З 1 січня 1999 року після переходу на євро німецька марка перестала бути самостійною валютою і знаходилася в обігу виключно як недесяткових підпорядкованої йому грошової одиниці. Монети та банкноти залишалися законним платіжним засобом до 00:00 1 січня 2002 року. З цього моменту німецькі марки і пфеніги приймалися до обміну на євро і центи без обмежень у часі і без додаткових витрат у відділеннях Бундесбанку. Більшість підприємств торгівлі та кредитних установ, взявши на себе добровільні зобов’язання, брали застаріле платіжний засіб і після введення готівкових євро аж до 28 лютого 2002 року. Окремі магазини проводять акції по обміну марок на євро в разі придбання у них товарів.

Монети

Були випущені 7 пам’ятних монет 2 марки з портретами канцлерів Німеччини Крім того, випускалися пам’ятні монети номіналом в 5 і 10 марок. Пам’ятні монети номіналом в 5 марок в 1952-1979 рр.. чеканилися зі срібла 625 проби (вага 11,20 г), а в 1979-1986 рр.. — З мідно-нікелевого сплаву. Монети номіналом в 10 марок випускалися в 1972-2001 рр.. і були виготовлені спочатку зі срібла 625 проби (1972-1998), потім 900 проби (1998) та 925 проби (1998-2001). Вага монети номіналом 10 марок дорівнював 15,50 р.

Вона КНДР

Вона КНДР


Вона КНДР (кор., вон) — грошова одиниця Корейської Народно-Демократичної республіки (КНДР), що дорівнює 100 чонам. З моменту приєднання Кореї до Японії грошовою одиницею Кореї стали корейські ієни Тесен-банку (колишня Банк Кореї) в Сеулі. Банкноти для Кореї (10, 20, 50 сен, 1, 5, 10 ієн) друкував Перший Національний банк Японії. Випускалися монети 0,5, 1, 5, 10, 20 чон, 0,5, 5, 10 і 20 вон. У 1945 р. радянські війська використовували надруковані в СРСР купюри 1, 5, 10, 100 вон військового випуску. На території Північної Кореї банкноти Тесен-Банку в корейських ієнах були обмінені на введені в 1947 р. вони південної Центрального банку Північної Кореї, у співвідношенні 1:1. У 1959 р. ці банкноти були деноміновані 100:1.

Вона КНДР (кор., вон) — грошова одиниця Корейської Народно-Демократичної республіки (КНДР), що дорівнює 100 чонам.

З моменту приєднання Кореї до Японії грошовою одиницею Кореї стали корейські ієни Тесен-банку (колишня Банк Кореї) в Сеулі. Банкноти для Кореї (10, 20, 50 сен, 1, 5, 10 ієн) друкував Перший Національний банк Японії.

Випускалися монети 0,5, 1, 5, 10, 20 чон, 0,5, 5, 10 і 20 вон. У 1945 р. радянські війська використовували надруковані в СРСР купюри 1, 5, 10, 100 вон військового випуску. На території Північної Кореї банкноти Тесен-Банку в корейських ієнах були обмінені на введені в 1947 р. вони південної Центрального банку Північної Кореї, у співвідношенні 1:1. У 1959 р. ці банкноти були деноміновані 100:1.

Реформа 2009

Наприкінці листопада 2009 року влада КНДР оголосила про деномінації вони за курсом 100:1. Термін обміну був встановлений до 7 грудня того ж року: на обмін громадянам давалося близько тижня. Спочатку оголошувалося, що поріг обміну буде складати 100 тисяч вон (обмін грошей понад цієї суми заборонявся). 1 грудня цей поріг був підвищений до 200 тисяч вон. 2 грудня поріг був знову знижено до 100 тисяч, але було оголошено, що гроші понад цієї суми можна міняти, але за курсом 1000:1 (з втратою 90% вартості). На 4 грудня сума, дозволена до легального обміну приблизно відповідає $ 60 дол США за курсом чорного ринку. За даними BBC, дана міра уряду призвела до масових проявів невдоволення населення: незадоволені громадяни публічно спалюють купи старих вон. З 1 січня 2010 року КНДР має намір заборонити в країні ходіння іноземної валюти.

Франк КФА

Франк КФА

Франк КФА (Африканського фінансового співтовариства) (у побуті африканський франк) — грошова одиниця 14 африканських країн, що входять у валютну зону французького франка. При його введенні в 1945 абревіатура КФА складалася з початкових літер французьких слів colonies françaises d’Afrique (французькі африканські колонії), із завоюванням колишніми колоніями незалежності в 2-й пол. 60-х рр.. вона стала розшифровуватись la Communauté financière africaine (африканське фінансове співтовариство для 8 країн Західної Африки: Бенін, Буркіна Фасо, Гвінея-Бісау, Кот-д’Івуар, Малі, Нігер, Сенегал, Того) і la coopération financière en Afrique Centrale (фінансове співробітництво в Центральній Африці для 6 країн: Габон, Камерун, Республіка Конго, Центральноафриканська Республіка, Чад і з 1984 року Екваторіальна Гвінея), тобто у двох останніх назвах французькою мовою абревіатура збереглася незмінною.

Франк КФА (Африканського фінансового співтовариства) (у побуті африканський франк) — грошова одиниця 14 африканських країн, що входять у валютну зону французького франка. При його введенні в 1945 абревіатура КФА складалася з початкових літер французьких слів colonies françaises d’Afrique (французькі африканські колонії), із завоюванням колишніми колоніями незалежності в 2-й пол. 60-х рр.. вона стала розшифровуватись la Communauté financière africaine (африканське фінансове співтовариство для 8 країн Західної Африки: Бенін, Буркіна Фасо, Гвінея-Бісау, Кот-д’Івуар, Малі, Нігер, Сенегал, Того) і la coopération financière en Afrique Centrale (фінансове співробітництво в Центральній Африці для 6 країн: Габон, Камерун, Республіка Конго, Центральноафриканська Республіка, Чад і з 1984 року Екваторіальна Гвінея), тобто у двох останніх назвах французькою мовою абревіатура збереглася незмінною.

Грошові знаки, що мають ходіння в країнах Західної та Центральної Африки, розрізняються за зовнішнім виглядом, але мають однакове співвідношення з французьким франком та іншими валютами.

Курс франка КФА спочатку був чітко прив’язаний до курсу французького франка (у 1999 році після введення євро, Франк КФА був прив’язаний до євро). В обмін на гарантію конвертованості франка КФА з боку Франції ці країни погодилися помістити 65% своїх валютних резервів на спеціальний рахунок у Казначействі Франції. Також метрополії було надано право вето щодо грошової політики країн Зони франка в разі овердрафту рахунку (тобто кредитування банком власника поточного рахунку понад залишку на рахунку), відкритого в Казначействі. Дані можливості французький уряд має і зараз і, таким чином, продовжує зберігати свій вплив.

Західноафриканський економічний і валютний союз (ЗАЕВС) і Центральноафриканській валютно-економічне співтовариство (ЦАВЕС) використовують Франк КФА в якості регіональної валюти.

Південноафриканський ранд

Південноафриканський ранд

Ранд (або Ренд) — валюта Південно-Африканської Республіки. Слово Rand походить від назви хребта Вітватерсранд (африкаанс Witwatersrand) в провінції Гаутенг, де було відкрито більшість золотих родовищ країни. Ранд позначається символом «R» і складається з 100 центів (символ «c»). Код валюти по ISO 4217 — ZAR (від нід. Zuid-Afrikaanse Rand). Ранд також є валютою Єдиної валютної зони, що включає ПАР, Намібії, Свазіленд і Лесото. Ранд (або Ренд) — валюта Південно-Африканської Республіки. Слово Rand походить від назви хребта Вітватерсранд (африкаанс Witwatersrand) в провінції Гаутенг, де було відкрито більшість золотих родовищ країни. Ранд позначається символом «R» і складається з 100 центів (символ «c»). Код валюти по ISO 4217 — ZAR (від нід. Zuid-Afrikaanse Rand). Ранд також є валютою Єдиної валютної зони, що включає ПАР, Намібії, Свазіленд і Лесото.

Історія Ранд був випущений в 1961 році, одночасно з утворенням Південно-Африканської Республіки. Він замінив Південно-Африканський фунт в якості платіжного засобу в співвідношенні 2 ранда = 1 фунт або 1 ранд = 10 шилінгів. Монети У 1961 році були випущені монети номіналом в ½, 1, 2 ½, 5, 10, 20 і 50 центів. У 1965 році 2 ½ центові монети були замінені 2-х центовими. Полцентовая монета в останній раз була викарбувана для звернення в 1973 році.

Монети в 1 ранд були випущені в 1977-му, після чого в 1989 і 1990 роках з’явилися монети в 2 і 5 рандів відповідно. Монети в 1 і 2 центи вийшли з обігу в квітні 2002 року, в основному через інфляцію, яка їх знецінила. Не всі ціни зараз кратні 5 центам, але при оплаті ціна округлюється до 5 центів в меншу сторону. У спробі обмежити підробку, в серпні 2004 року були випущені нові монети в 5 рандів, так само як і нові банкноти в лютому 2005 року. Ступені захисту, представлені на монеті, включали в себе біметалічний дизайн (схожий на монети в 1 і 2 євро, 2 британських фунта і канадські 2 долари), спеціально Зазубрене захисне поглиблення уздовж обода і мікронадпісі. Нові банкноти також мали деяку кількість ступенів захисту. Банкноти Перша серія банкнот була випущена в 1961 році номіналом в 1, 2, 10 і 20 рандів, дизайном і кольором, схожа на попередні їм фунти, щоб полегшити перехід. Вони несли на собі портрет Яна ван Рібека, першого керуючого Кейптауном в Ост-Індійської компанії. Так само як і останні фунтові банкноти, вони випускалися в двох варіантах. В одному випадку всі написи спочатку йшли англійською, потім на африкаанс, в іншому — навпаки.

Ця практика продовжилася і в серії 1966 року, в якій вперше з’явилися банкноти у п’ять рандів, але зникли банкноти номіналом в 20 рандів. Серія 1978 складалася з банкнот номіналом 2, 5 і 10 рандів. Банкноти в 20 і 50 рандів представили тільки в 1984 році. Ця серія зазнала найбільша кількість змін. У ній був уже тільки один варіант для кожного найменування. Африкаанс стала першою мовою на 2, 10 і 50 рандах, в той час як англійська залишився першим на 5 і 20 рандах. На банкнотах все ще був зображений Ян ван Рібек. У 1990-і роки дизайн банкнот був змінений: на аверсі з’явилися зображення представників видів «Великої п’ятірки». Разом з 2-х і 5-ти рандовимі монетами, які замінили банкноти, в 1994 році були також представлені банкноти гідністю в 100 і 200 рандів

В’єтнамський донг

В’єтнамський донг

Донг (вьетн. đồng) — грошова одиниця В’єтнаму. Випускається Державним банком В’єтнаму. Позначається символами ₫ або VND. Раніше подразделялся на 10 хао (hào) або 100 су (xu). З в’єтнамської мови донг (đồng) перекладається як мідь і бронза. Оригінальне походження назви пов’язане з колонізацією В’єтнаму Францією. Коли В’єтнам був частиною Французького Індокитаю, грошовою одиницею був піастр Французького Індокитаю. Текст на в’єтнамському називав їх «đồng» або рідше «bac» (срібло). Після здобуття незалежності і Північний В’єтнам, і Південний В’єтнам почали випуск власних грошових одиниць, що одержали назву «донг».

Донг (вьетн. đồng) — грошова одиниця В’єтнаму. Випускається Державним банком В’єтнаму. Позначається символами ₫ або VND. Раніше подразделялся на 10 хао (hào) або 100 су (xu).

Історія

З в’єтнамської мови донг (đồng) перекладається як мідь і бронза. Оригінальне походження назви пов’язане з колонізацією В’єтнаму Францією. Коли В’єтнам був частиною Французького Індокитаю, грошовою одиницею був піастр Французького Індокитаю. Текст на в’єтнамському називав їх «đồng» або рідше «bac» (срібло). Після здобуття незалежності і Північний В’єтнам, і Південний В’єтнам почали випуск власних грошових одиниць, що одержали назву «донг».

Північний В’єтнам

Перший випуск донгів був проведений Північним В’єтнамом у 1946 році, його вартість була дорівнює одному піастри. Після двох революцій в 1951 і 1958, він котирувався 100:1, а потім 1000:1 відповідно. У випуск 1951 входили купюри номіналом 20, 50, 100, 200, 500, 1000 і 5000 донгів.

Південний В’єтнам

Перший випуск донгів був проведений в 1952 році, і, точно також, як у Північному В’єтнамі, вартість його складала 1:1 до піастрам Французького Індокитаю. У останній випуск банкнот входили купюри 50, 100, 200, 500, 1000, 5000 і 10000 донгів. У вересні 1975, після падіння Сайгона, валюта Південного В’єтнаму стала називатися Вільний донг, вартістю 500:1.

Об’єднаний В’єтнам

Після об’єднання донг теж був об’єднаний. Північний донг міг бути обміняний на нові донги за курсом 1:1.

Норвезька крона

Норвезька крона


Крона (норв. krone, norsk krone, мн. Ч. kroner) — національна валюта Норвегії. Складається з 100 ері (од. і мн. Ч. — øre). Історія Перші норвезькі монети викарбувано при королі Олафа I Трюгвассоне (995-999). Карбування монет була винятковим королівським правом. У 1626 заснований монетний двір у Крістіанії (Осло), котрий використовував для карбування срібло рудника Конгсберг. У 1686 двір перенесено в Конгсберг і став частиною Конбергского срібного рудника, щоб на місці видобутку срібла карбувати монети. Зв’язок з рудником тривала до закінчення в ньому запасів срібла в 1957. У 1695 випущені перші норвезькі банкноти, право випуску яких надана королем торговцю з Бергена Й.Т. Моління (згодом збанкрутілому). Ці банкноти були законним платіжним засобом на невеликій частині території Норвегії.

Крона (норв. krone, norsk krone, мн. Ч. kroner) — національна валюта Норвегії. Складається з 100 ері (од. і мн. Ч. — øre).

Історія


Перші норвезькі монети викарбувано при королі Олафа I Трюгвассоне (995-999). Карбування монет була винятковим королівським правом. У 1626 заснований монетний двір у Крістіанії (Осло), котрий використовував для карбування срібло рудника Конгсберг. У 1686 двір перенесено в Конгсберг і став частиною Конбергского срібного рудника, щоб на місці видобутку срібла карбувати монети. Зв’язок з рудником тривала до закінчення в ньому запасів срібла в 1957.

У 1695 випущені перші норвезькі банкноти, право випуску яких надана королем торговцю з Бергена Й.Т. Моління (згодом збанкрутілому). Ці банкноти були законним платіжним засобом на невеликій частині території Норвегії.

У 1736 заснований Датсько-норвезька асигнаційний-вексельний банк (Курантбанк) — приватний банк під королівським контролем, який отримав право випуску банкнот. У 1791 заснований Датсько-норвезька спесіебанк. У 1813 функції центрального банку передані новоствореному Ріксбанк. У 1814 при Крістіане Фредеріка Ольденбурзькою відділенням Ріксбанк в Крістіанії були випущені норвезькі банкноти («банкноти принца»), які після входження Норвегії до складу Швеції влітку 1814 були оголошені недійсними. Реально деякий час вони продовжували перебувати в обігу разом з банкнотами Курантбанка, Ріксбанк, асигнаційні сертифікатами та сертифікатами казначейства.

3 лютого 1855 паперовий ріксдалер ріксмінт (= 100 ери) був оголошений законним платіжним засобом.

4 червня 1873 парламент прийняв рішення про перехід до золотого стандарту з 1874 року. Норвезька крона (символ — NKr) = 100 ері, запроваджено законом від 17 квітня 1875 в зв’язку з вступом Норвегії в Скандинавський монетний союз. До цього грошовою одиницею був спесідалер. У 1914 золотий стандарт скасовано, в 1920 відновлений, 28 вересня 1931 знову скасовано. До 1917 (формально — до 1924) у зверненні, окрім національних грошей, знаходилися банкноти і монети Швеції та Данії.

З 1940 Норвезька банк перебував в еміграції в Лондоні, золотий запас був вивезений до Великобританії, США і Канаду. Відділення банку на території Норвегії працювали під контролем окупаційних властей. У період окупації на території Норвегії не була заснована кредитна каса і не випускалися в обіг військові рейхсмарки. Норвезька банк був зобов’язаний обмінювати військові рейхсмарки на крони спочатку від військового командування, а потім від Головного управління кредитних кас із зарахуванням «еквівалентній» суми у військових рейсмарках за фіксованим курсом (військова марка = 1,67 крони) на рахунок Норвезького банку в Рейхсбанку. Грошова маса в роки війни зросла в 5 разів. При звільненні Норвегії в незначній кількості використовувалися купюри Норвезького банку, видрукувані в Англії, з датами 1942 і 1944. З 9 по 22 вересня 1945 проведено обмін старих банкнот на нові 1:1, банкноти в 1 і 2 крони були анульовані. У 1949 Норвезька банк перетворено в компанію з обмеженою відповідальністю.

У 1962 монетний двір переданий у підпорядкування Норвезькому банку. У 2000 монетний двір перетворений у компанію з обмеженою відповідальністю. У 2004 назву компанії «Королівський Норвезька монетний двір» було змінено на «Норвезький монетний двір». Позначення двору — схрещені молотки.