Китайський юань

Китайський юань

 

Юань (кит., формальна запис трад. Кит., Піньінь yuán) — грошова одиниця Китаю. У китайській мові юанем називають базову одиницю будь-якої валюти, наприклад, долар США — це мей юань. Але в міжнародному контексті це слово позначає юань КНР — або, рідше, одну з інших валют кітайскоязичних держав (регіонів) — тайваньський долар, гонконгський долар і патака Макао. Юань КНР — базова одиниця китайської грошової системи женьміньбі (кит., «народні гроші» — в латинському написанні Renminbi (RMB)). Міжнародне позначення валюти по ISO 4217 — CNY. Один юань ділиться на 10 цзяо, які, у свою чергу, діляться на 10 феней. Наприклад, сума в 3,14 юаня вимовляється як 3 юаня 1 цзяо 4 Феня. Слова цзяо і фень також позначають десяткові приставки 10-1 і 10-2 відповідно. У розмовній мові при позначенні ціни замість слова «юань» також уживається Куай, а замість «цзяо» — мао.

Юань (кит., формальна запис трад. Кит., Піньінь yuan) — грошова одиниця Китаю.

У китайській мові юанем називають базову одиницю будь-якої валюти, наприклад, долар США — це мей юань. Але в міжнародному контексті це слово позначає юань КНР — або, рідше, одну з інших валют кітайскоязичних держав (регіонів) — тайваньський долар, гонконгський долар і патака Макао.

Юань КНР — базова одиниця китайської грошової системи женьміньбі (кит., «народні гроші» — в латинському написанні Renminbi (RMB)). Міжнародне позначення валюти по ISO 4217 — CNY.

Один юань ділиться на 10 цзяо, які, у свою чергу, діляться на 10 феней. Наприклад, сума в 3,14 юаня вимовляється як 3 юаня 1 цзяо 4 Феня. Слова цзяо і фень також позначають десяткові приставки 10-1 і 10-2 відповідно.

У розмовній мові при позначенні ціни замість слова «юань» також уживається Куай, а замість «цзяо» — мао.

Етимологія

Юань буквально означає «круглий об’єкт» або «кругла монета». Так називалися круглі срібні монети династії Цін.

Так само, як і для позначення чисел, існують дві форми символу юаня — звичайна запис і складніша формальна запис, що використовується у фінансових документах для запобігання підробкам і помилок. Останнім часом в КНР також використовується символ Ұ (Y з однією горизонтальною рискою), часто замінюється при друку цінників більш поширеним в комп’ютерних шрифтах символом ¥ (Y з двома горизонтальними рисами, як японська єна).

Назви валют Японії (ієна, en) та Кореї (вона, won) походять від слова юань і раніше використовували той же символ. У Японії він спростився, а в Кореї (як в КНДР, так і в Південній Кореї) в даний час повсюдно використовується запис за допомогою хангиль

Історична довідка

До початку XX століття основною грошовою одиницею в Китаї був срібний лян (таель, англ. Tael), рівний 10 мао і 100 финям. Для більш великих платежів існували також срібні злитки-ямби (yuanbao) вагою до 50 лян. У сільській місцевості ходіння мали стародавні мідні монети — цяні, або кеші. Широке розповсюдження мали банкноти і монети різних іноземних держав.

Юані почали випускатися у вигляді срібних монет в 1835 році. Проте лян продовжував знаходитися в обігу як грошової одиниці. У лянах обчислювалися митні збори (до 1930 року) і податки (до 1933 року).

6 квітня 1933 був виданий закон про уніфікацію грошової системи, але фактично він не привів до встановлення єдиної валюти. Як і раніше широке розповсюдження мали гроші різних іноземних держав і місцеві гроші — маньчжурські юані (гобі) (випускалися з 1932 по 1945 р) в Північно-Східному Китаї, Санг в Тибеті, сіньцзянська юані і юані Внутрішньої Монголії відповідно в Синьцзяні і Внутрішньої Монголії, місцеві паперові гроші у ряді інших провінцій. У Центральному і Східному Китаї з 1938 по 1943 рік в обігу знаходилися японські військові ієни.

До 1935 року в Китаї фактично діяв срібний стандарт. Курс китайської валюти коливався залежно від світової ціни срібла. З 15 жовтня 1934 року курс юаня відійшов від вартості срібла на світовому ринку в зв’язку з встановленням мита на срібло, що вивозиться з Китаю.

У 1935 була проведена грошова реформа, срібні юані були вилучені з обігу і замінені паперовими — «Фабі». Було оголошено про відмову від срібного стандарту і перехід до валюти на базі золота, але без фіксованого золотого змісту юаня. Надмірна паперово-грошова емісія привела до інфляції юаня. Якщо в 1935 році курс юаня до долара США складав 3,36 юаня за 1 долар, то в серпні 1946 року — 3350 юанів за долар.

Народні гроші

За грошову реформу 1948 золотий зміст юаня було встановлено в 0,22217 г чистого золота і випущені нові паперові гроші — «золоті юані», на які обмінювалися «Фабі» (3 млн. Фабі на 1 «золотий юань»). Офіційний курс до долара США був встановлений в 4 «золотих юаня» за долар, однак вже 12 грудня 1948 він був девальвований до двадцяти за долар.

У міру возз’єднання районів, звільнених комуністичною Народно-визвольною армією Китаю, відбувалося злиття місцевих банків. 1 грудня 1948 був створений Народний банк Китаю. З обігу вилучалися всі місцеві гроші, випущені в різних звільнених районах, і замінювалися банкнотами Народного банку Китаю — женьміньбі (юань).

У Маньчжурії радянські збройні сили використовували надруковані в СРСР банкноти в 1, 5, 10, 100 юанів, емісія яких вироблялася до травня 1946

На ще не звільнено НВАК території Китаю гоминьдановское уряд в 1949 р. випустило «срібний юань», рівний 500 млн. «золотих юанів».

Після утворення КНР грошовий обіг було поставлено під суворий контроль держави на всій території країни. Для кожного району встановлювався обмінний курс місцевих грошей на юані з урахуванням їх купівельної спроможності і соціального положення їх утримувачів. Обмін в основному завершився до початку 1952 (у Тибеті — в 1959).

З 1 березня по 30 квітня 1955 проводився обмін старих грошей на нові за курсом 10000:1.

У червні 1969 було офіційно оголошено латинське найменування китайських грошей — «женьміньбі» (Renminbi — «народні гроші»), одиницею яких є юань.

До 1974 курс юаня до іноземних валют встановлювався переважно через фунт стерлінгів, а також гонконзький долар. З серпня 1974 була введена щоденне котирування юаня до долара США і інших валют на базі валютного кошика.

Курс і купівельна спроможність

З 1994 китайські власті законсервували курс юаня на рівні $ 1 / 8, 27 юаня. Останнім часом, проте, Китай знаходився під наростаючим тиском з боку країн ЄС, Японії і особливо США, які наполягали на лібералізації курсу юаня. На їхню думку, курс юаня занижений і в результаті китайські товари отримують додаткову конкурентну перевагу. Негативне сальдо США в торгівлі з Китаєм склало $ 162 млрд. у 2004, а в I кварталі 2005 збільшилося ще на 40% по відношенню до аналогічного торішнього періоду.

21 липня 2005 Китай відмовився від прив’язки юаня до долара і підняв курс національної валюти на 2%. Курс юаня тепер визначатиметься виходячи з його відношення до кошика з кількох валют.

На думку китайських експертів, прив’язка до корзини валют зробить курс юаня більш чутливим до світової економічної кон’юнктури, але при цьому не створить загрози стійкості фінансової системи країни. До липня 2008 курс юаня поступово зміцнився на 21,6% і з цього часу залишається дуже стабільним на рівні 6,82-6,84 юаня за долар [1]. На 4 листопада 2009 курс російської валюти становив 4,29 рублів за 1 юань.

За оцінкою Світового банку, в 2003 році купівельна спроможність юаня складала приблизно $ 1 / 1, 8 юаня.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*